Рудольф Эрих Распе
Пригоди барона Мюнхаузена
Аннотация
В основу фантастичних «Пригод барона Мюнхаузена» покладено оповідання справжнього барона Мюнхаузена, який жив у XVIII столітті в Німеччині. Мюнхаузен уславився як дивовижний оповідач, вигадник найнеймовірніших історій. Його іменем нині називають людей, які люблять пофантазувати і приписують собі всякі неймовірні подвиги.
Еріх Распе
Пригоди барона Мюнхаузена
Частина перша
НАЙПРАВДИВІША ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ
Маленький дідок із довгим носом сидить біля каміна й розказує про свої пригоди. Його слухачі сміються просто йому в очі:
– Ох і Мюнхаузен! Оце барон!
Але він навіть не дивиться на них.
Він собі спокійно веде далі: як він літав на Місяць, як він жив серед триногих людей, як його проковтнула велетенська рибина, як у нього відірвалася голова.
Одного разу якийсь проїжджий слухав‑слухав те все і раптом не стерпів:
– Усе це вигадки! Нічого того не було, що ти розказуєш! Дідок насупився і поважно відповів:
– Ті графи, барони, князі й султани, яких я мав честь називати своїми друзями, завжди казали, що я найправдивіша людина на землі.
Усі зареготалися ще дужче.
– Мюнхаузен – правдива людина! Ха‑ха‑ха! Ха‑ха‑ха! Ха‑ха‑ха!
А Мюнхаузен, і оком не моргнувши, правив далі: про те, як на голові в оленя виросло розкішне дерево.
– Дерево?.. На голові в оленя?!
– Так. Вишня. 1 на вишні ягоди. Такі соковиті, солодкі...
Усі ці оповідання надруковані тут, в оцій книжці. Прочитайте їх і скажете самі, чи була коли в світі людина, правдивіша за барона Мюнхаузена.
КІНЬ НА ДЗВІНИЦІ
Я виїхав до Росії верхи на коні. Було це взимку. Йшов сніг.
Кінь підбився і став спотикатися. Мені дуже схотілося спати. Я ледве з сідла не падав від утоми. Та даремно я шукав, де переночувати: дорогою не трапилося мені жодного села. Що тут робити? Довелося ночувати серед поля.
Навкруги ні дерева, ні кущика. Тільки маленький стовпчик стирчав з‑під снігу.
До цього стовпчика я сяк‑так прив'язав свого змерзлого коня, а сам уклався тут‑таки, на снігу, й заснув.
Спав я довго, а коли прокинувся, то побачив, що лежу не в полі, а в селі, або, краще сказати, в якомусь містечку: звідусіль мене оточують будинки.
